Сьогодні дедалі більше споживачів перш ніж придбати той чи інший товар, почали уважно читати інформацію на етикетці. Тож як Ви вже помітили, на маркуванні кожного легально виготовленого товару є позначення стандарту, за яким його зроблено.

 

   Як правило найчастіше читаємо абревіатури, ДСТУ (державнийстандарт України) або ТУ (технічні умови виробника), а також зустрічаємо позначку ГОСТ (міждержавні стандарти, які ще з радянських часів діють в країнах СНД).

 

   На скільки продукція виготовлена за ТУ, поступається тій, що відповідає державним стандартам? – таке запитання можна почути від багатьох громадян, адже до нього підштовхують численні публікації та телепрограми, в тому числі й просвітницькі, в яких споживачів переконують уникати продукції з подібною позначкою. Насправді така постановка питання зараз абсолютно неправомірна, адже відповідно до чинного законодавства, вимоги, які висувають до продукції технічні умови, повинні бути не нижчими, ніж ті, що передбачені державними стандартами і неприпустимо вводити в ТУ положення, що призводять до зниження якості продукції або ускладнюють її ідентифікацію.

 

   В чому ж тоді відмінність технічних умов від державних стандартів і навіщо вони взагалі потрібні? – запитаєте Ви. Відповідно до визначення наведеного у Законі України «Про стандартизацію», технічні умови – це документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги. Технічні умови можуть бути стандартом, частиною стандарту або окремим документом. ТУ розробляє сам виробник, у випадку якщо на певний новий вид продукції взагалі не існує державних стандартів, або ж якщо йому потрібно розширити асортимент продукції, запровадити новітні розробки, вдосконалити технологічний процес, упаковку і таке інше. При цьому розробник технічних умов орієнтується на особливості свого виробництва й виходить з вигідних йому умов.

 

   Тому сперечатися про те, яка продукція краща: виготовлена за ТУ чи ДСТУ – недоречно, головне, щоб суб'єкт господарської діяльності чітко дотримувався вимог зазначених в нормативному документі і вказував достовірну інформацію на маркуванні.

   Інша справа, що існують певні традиційні рецептури, до яких українські споживачі звикли десятиліттями, тож розробляти технічні умови на ковбасу вищого сорту «Докторську», чи «Московську» не дозволяється, тому що з іншими інгредієнтами це буде вже зовсім інший продукт, ніж очікує покупець, і подібне дублювання назви призведе до введення споживачів в оману.

 

   Що стосується застосування різноманітних харчових добавок(стабілізаторів, барвників, підсолоджувачів) чи рослинних жирів, яких так хочеться уникнути, то чинне законодавство обмежує їх використання в окремих видах продукції, але їх наявність чи відсутність зовсім не залежить від позначки «ДСТУ» чи «ТУ».

 

   Слід знати, щоінформація про ДСТУ та ГОСТ друкується в офіційних виданнях і з нею може ознайомитись і при потребі придбати кожен бажаючий, звернувшись до територіальних органів Держспоживстандарту України. А ось ТУ - це документ, котрий розроблений підприємством-виробником і є його майновою власністю, тож ознайомитися з ним можна лише з дозволу власника.

 

   Технічні умови обов'язково підлягають державній реєстрації в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання відповідно до вимог ДСТУ 1.6:2004 «Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів».

 

   Технічні умови та зміни до них, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними. Виробляти продукцію без посилання на відповідний нормативний документ, якому вона повинна відповідати, законодавством заборонено.